ПОДАТИ ПЕТИЦІЮ     
341 из 10000 подписей
Переглянути підписи
Платформа для петиций UaНета
Что вы хотите изменить?

Народ України

Політичні вимоги громади ЄвроМайдана

Ми, Український народ, громадяни України всіх національностей, суть суверен та єдине джерело влади. Наші права було брутально попрано. Держава, Президент як Верховний головнокомандувач та його Уряд допустили або прямо ініціювали побиття мирних громадян у Києві в ніч на 30 листопада цього року, порушивши головне призначення держави — гарантувати наші права і свободи, життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку (стаття 3 Конституції).

Системне і масове брутальне попрання конституційних прав і свобод, їх безпідставне насильницьке порушення є порушенням суверенних прав усього Українського народу, узурпацією державної влади.
Держава, її місцеві органи виконавчої влади — шляхом подання адміністративних позовів, та суди — шляхом постановлення очевидно неконституційних рішень, які не містять жодних доказів наявності обставин, за якими можливі обмеження права зборів відповідно до статті 39 Конституції, глумливо забороняють нам мирно протестувати проти цього побиття у безпосередній близькості до адресатів протесту. Таким чином, держава, Президент, виконавча та судова влада більше не виражають нашу суверенну волю.

Ми, Український народ, з огляду на попрання наших прав, змушені чинити державі опір та захищати Конституцію, здійснюючи владу безпосередньо, аби не допустити її остаточної узурпації. В цьому полягає наш спільний конституційний обов’язок перед Батьківщиною.

Ми констатуємо, що народні депутати України, які сукупно складають парламент - Верховну Раду України, мають представницький мандат. Ми вважаємо, що передумовою для виходу з конституційної кризи і відновлення конституційного порядку, порушеного державою, є не лише безперечне притягнення конкретних правопорушників до конституційної відповідальності шляхом усунення їх від влади, але й встановлення додаткових гарантій того, аби подібне попрання прав ніколи не повторилося в майбутньому. При цьому ми зауважуємо, що найкращою запорукою для уникнення конституційних правопорушень є вжиття ефективних заходів, спрямованих на розвиток та стимулювання громадянського суспільства і його основи - місцевого самоврядування.

Встановлення відповідних гарантій є обов'язком єдиного органу законодавчої влади.
З цією метою, враховуючи приписи статті 22 Конституції про те, що гарантовані нею права і свободи не є вичерпними, піклуючися про загальне національне благо та інтереси всіх співвітчизників, ми вважаємо за необхідне висунути до Верховної Ради України, всіх політичних партій і політичних сил, що входять до неї, наступні справедливі вимоги:

I. Гарантії права на життя і здоров’я, свободу і недоторканність, честь і гідність, права зібрань

Стосовно брутально попраного права на мирне зібрання, гарантованого статтею 39 Конституції, насильницького порушення інших конституційних прав і свобод, що не є вичерпними, особливо права на життя і здоров’я, свободу і недоторканність, честь і гідність, -
ми вимагаємо:


А. А зараз руки геть від Конституції!

А-1) визнання того, що названа норма Конституції як норма прямої дії містить достатнє і вичерпне регулювання відповідних конституційно-правових відносин і не потребує прийняття додаткового закону та інших нормативно-правових актів;

А-2) відмови від розгляду будь-яких законопроектів, що уточнювали б та/або доповнювали зміст статті 39 Конституції;

А-3) введення прямої законодавчої заборони на прийняття органами місцевого самоврядування та/або місцевими органами виконавчої влади будь-яких нормативно-правових актів, що уточнювали б та/або доповнювали зміст статті 39 Конституції, законодавче визнання всіх подібних актів, прийнятих раніше, недійсними з моменту прийняття;

Б. Безпідставним заборонам та безглуздим покаранням - ні!

Б-1) визнання того, що питання обмеження права зібрань за позовами суб'єктів владних повноважень мають бути врегульовані виключно Кодексом адміністративного судочинства України (наразі - ст. 182), який визнаватиметься відповідним законом в сенсі статті 39 Конституції та статті 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки ці питання знаходяться у виключній прерогативі суду;

Б-2) встановлення принципу розгляду таких справ, згідно з яким завданням судочинства при цьому є забезпечення реалізації права мирних зібрань всіма особам, які виявили такий намір, надання їм у цьому необхідного захисту та сприяння;

Б-3) встановлення, що належним позивачем у відповідних справах є виключно орган місцевого самоврядування, зокрема через свій виконавчий орган. У разі, якщо виконавчим органом органу місцевого самоврядування є місцевий орган виконавчої влади, належним позивачем є виключно сам орган місцевого самоврядування в особі відповідного міського, сільського, селищного голови;

Б-4) заборони обмеження права зібрань на невизначений строк та щодо невизначеного кола осіб, щодо осіб, які не брали участі в справі, чи

встановлення обмеження щодо невизначеного кола осіб лише у виняткових випадках, коли доведеною є сукупність підстав для такого обмеження із визнанням за будь-якою особою права оскарження такого рішення із негайним наданням копії такого рішення будь-якій особі, що звернеться по неї, та

встановлення обов'язку суду щодо негайного інформування суду апеляційної інстанції про прийняття такого рішення та його надіслання електронними засобами зв'язку із допущенням оскарження відповідних рішень без надання їх копій;

Б-5) встановлення обов'язку суду перевірити доказами та викласти в мотиваційній частині рішення всі обставини, що вказують на реальну небезпеку заворушень, вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення і правам та свободам інших людей, - із забороною посилання на припущення. При цьому в доведенню в ході судового розгляду і викладенню в мотиваційній частині постанови суду в разі обмеження права зібрання підлягають:

а) стосовно небезпеки заворушень - встановлені на підставі доказів, зокрема, наявної оперативно-розшукової інформації, приводи та підстави таких заворушень, вказівка на осіб, які можуть їх вчинити, доводи на користь того, що заворушення можуть відбутися у безпосередньому зв'язку саме з цим зібранням, походити від його учасників саме в місці його проведення зібрання і в той самий час;

б) стосовно небезпеки кримінальних правопорушень - встановлені на підставі доказів, зокрема, наявної оперативно-розшукової інформації, вказівки на те, які саме кримінальні правопорушення можуть бути вчинено і проти чиїх охоронюваних прав та інтересів, вказівка на осіб, які можуть їх вчинити, доводи на користь того, що ці кримінальні правопорушення можуть відбутися у безпосередньому зв'язку саме з цим зібранням, походити від його учасників саме в місці його проведення зібрання і в той самий час;

в) щодо загрози здоров'ю населення - встановлені на підставі доказів обставини, що вказують на реальну можливість поширення тяжких інфекційних хвороб та вірусних захворювань, що в звичайному своєму перебігу призводять до вищих порогових значень смертності або інвалідності, ніж грип та ГРІ, або в разі, якщо визначений у встановленому порядку епідемічний поріг грипу або ГРІ перевищено більше ніж на 10 відсотків - із обов'язковим залученням до участі в справі в якості третьої особи відповідного місцевого органу охорони здоров'я та наданням ним довідки про епідеміологічне становище на відповідній території;

г) щодо загрози правам і свободам інших людей - встановлені на підставі доказів обставини, що доводять реальну можливість таких порушень із обов'язковим зазначенням того, які саме, чиї конкретно і яким чином права і свободи можуть порушені. Такі особи підлягають залученню до участі в справі в якості третіх осіб, обмеження права зібрання без такого залучення не допускається. Не допускається обмеження громадянського і політичного права зібрань з цих підстав, якщо порушені можуть бути права і свободи, передбачені статтями 42-49, 53 Конституції України (соціально-економічні права). При цьому обмеження права зібрань з тих підстав, що його реалізація загрожуватиме праву зібрань, що його реалізовують інші особи, також не допускається (див. також Б-6, В-1);

Б-6) заборони обмеження права зібрань з огляду лише на те, що в тому самому місці одночасно проходить або може проходити більше ніж одне зібрання і між учасниками різних зібрань з огляду на протилежність поглядів та вимог можливі конфлікти та сутички.

В такому випадку, відмовляючи в позові з підстав рівності громадян та необхідності забезпечення реалізації права зібрань усіма ними, незалежно від поглядів та переконань, суд водночас покладає на третю особу, що виконує завдання з охорони громадського порядку, обов'язок забезпечити розмежування учасників різних зборів пропорційно їхній кількості і площі території, на якій одночасно проводяться або можуть проводитися різні зібрання, при цьому суд вправі викласти схему розташування різних зібрань відповідно до думок, висловлених учасниками процесу (див. також В-1);

Б-7) встановлення вимоги невідкладного розгляду відповідних справ в апеляційному порядку, якщо відповідну скаргу подано до визначеного часу початку проведення зібрання або протягом першої його години;

Б-8) скасування статті 185-1 Кодексу про адміністративні правопорушення, що визначає відповідальність за порушення порядку організації мітингів, зібрань, походів та демонстрацій, оскільки Конституція вимагає лише мирного характеру зборів та завчасного про них сповіщення, що не входить до поняття "організація";

Б-9) встановлення виключно адміністративної відповідальності у вигляді штрафу щодо учасників зібрань, право яких було обмежено судом, або які проводили його без завчасного повідомлення, лише у тих випадках, коли інші учасники зборів вчинили діяння, що призвели до заворушень або містять ознаки злочинів, завдали шкоди охороні здоров'я населення або порушили права та свободи інших людей - із забороною в таких випадках адміністративного затримання;

В. Відмовтеся від тупої злої сили!

В-1) введення прямої законодавчої заборони на застосування примусу, сили, спеціальних засобів та зброї до учасників мирного зібрання, навіть у тому разі, коли право зборів було обмежено судом або вони проводяться без завчасного повідомлення, та внесення відповідних змін до Закону України "Про міліцію", "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ" тощо.

Виняток щодо можливості застосування виключно примусу та сили шляхом блокування переміщення учасників зборів в напрямку учасників інших зборів має бути встановлений суто для тих випадків, коли в одному місці проходить або може проходити більше ніж одне зібрання і між учасниками різних зібрань з огляду на протилежність поглядів та вимог можливі конфлікти та сутички. При цьому примус та сила можуть застосовуватися виключно до тої сукупності учасників одних чи декількох зі зборів, від яких може походити загроза з огляду на поведінку, гасла, переважну чисельність та фізичні дані. Особам, що проводять інші збори в тому ж місці, виключно ясно і чітко оголошується у зрозумілий для них спосіб про небезпеку вільного пересування по відповідній території та рекомендується перебувати за межами роз'єднувального кордону міліції, внутрішніх військ до окремого розпорядження із застереженням про зняття міліцією, внутрішніми військами з себе відповідальності за можливі наслідки недотримання такої рекомендації, що об'єктивно знаходитимуться поза межами їх впливу;

В-2) введення прямої законодавчої заборони невибіркового застосування примусу, сили, спеціальних засобів та зброї під час проведення мирних зібрань із метою запобігання загрози життю і здоров'ю їх учасників, що означатиме можливість їх застосування виключно до осіб, які в даний конкретний момент вчиняють дії, що загрожують життю та здоров'ю, свободі та недоторканності особи, завдають значної невідновлювальної шкоди майну - суто для переривання таких дій або затримання осіб, що їх вчинили, або ж до осіб, які мають при собі зброю, засоби та знаряддя, якими може бути створена відповідна загроза.

В-3) введення прямої заборони на знаходження міліції, внутрішніх військ на території вищих навчальних закладів, зокрема, при проведенні на їх території мирних зібрань, крім випадків, передбачених договорами, укладеними між вищими навчальними закладами та підрозділами міліції, що здійснюють охорону, та спеціального запрошення міліції, внутрішніх військ вступити на територію вищого навчального закладу, викладеного у рішенні вченої ради відповідного вищого навчального закладу із розташуванням в місцях, зазначених у такому рішенні, на час до видання рішення вченої ради вищого навчального закладу про закінчення дії такого запрошення, але не більше ніж на 3 дні;

В-4) викладення названих змін з пунктів B-1-3 в окремих статтях Закону України «Про міліцію», «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ», «Про вищу освіту тощо» тощо, що визначатимуть особливості виконання покладених на відповідні формування завдань під час проведення мирних зібрань, при цьому встановити, що основним завданням відповідних підрозділів є забезпечення реалізації права мирних зібрань всіма особам, які виявили такий намір, надання їм у цьому необхідного захисту та допомоги;

В-5) введення прямої законодавчої заборони на непропорційне застосування сили, спеціальних засобів та зброї, що означає можливість їх застосування виключно в разі вчинення опору, а з моменту припинення опору або за його відсутності - лише дозвіл утримувати на місці та без руху без завдання шкоди,

В-6) встановлення принципу адекватності та симетричності застосування примусу, сили, спеціальних засобів та зброї діянням, які на даний момент вчиняє відповідна особа, та рівню опору, який вона виявляє при затриманні, зокрема, застосування спеціальних засобів та зброї виключно щодо осіб, які у відповідний час безпосередньо посягають на життя і здоров’я, свободу і недоторканість людини.

В-7) внесення змін до статей 207-208 Кримінального процесуального кодексу України, що визнавали б затримання, здійснене всупереч заборонам, викладеним у пунктах В-1-2-3 вище, незаконним;

В-8) внесення дотримання заборони і принципу, викладених у пунктах В-5-6 вище, до числа обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу (ст. 178 КПК України), визнання їх порушення однією з підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу.

Г. Годі анонімності та кругової поруки у спільнотах силовиків!

Г-1) введення прямого законодавчого припису шляхом внесення змін та доповнень до Закону України "Про міліцію" та "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ" щодо нанесення на передню сторону лицьового боку верхньої частини будь-якого форменного одягу працівників міліції, а також військовослужбовців внутрішніх військ (при виконанні ними завдань з охорони громадського порядку та охорони об'єктів) чіткого і добре розрізнюваного в будь-яку пору доби розпізнавального знаку розміром не менше ніж 100 мм х 25 мм, на який люмінесцентною фарбою було б нанесено прізвище працівника міліції, військовослужбовця внутрішніх військ. При цьому висота літер має складати щонайменше 22 мм, а ширина - 2 мм. Встановлюється право громадян та інших осіб не підкорюватися вимогам працівника міліції, військовослужбовця внутрішніх військ у форменному одязі, який не має такого знаку;

Г-2) введення прямого законодавчого припису шляхом внесення змін та доповнень до Закону України "Про міліцію" та "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ" щодо нанесення на передню та задню сторону видимої частини будь-якого спецспорядження працівників міліції, а також військовослужбовців внутрішніх військ, що вдягається на верхню частину тулубу, а також на верхню частину захисного шолому (каски) чіткого і добре розрізнюваного в будь-яку пору доби розпізнавального знаку. Знак являє собою ромб жовто-гарячого кольору (червоного, якщо відповідне спорядження світлого відтінку), вкритий люмінесцентною фарбою із розміром сторін щонайменше 80 мм та поперечної діагоналі щонайменше 90 мм, на який наноситься чітке чисельно-літерне кодове позначення чорного кольору (білого, якщо відповідне спорядження світлого відтінку) із висотою літер щонайменше 27 мм та товщиною штрихів щонайменше 4 мм, що дозволяє однозначно ідентифікувати відповідну особу в цілях подальших судових розглядів. Встановлюється право громадян та інших осіб не підкорюватися вимогам працівника міліції, військовослужбовця внутрішніх військ у спецспорядженні, який не має такого знаку;

Г-3) введення прямого законодавчого припису шляхом внесення змін та доповнень до Закону України "Про міліцію" та "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ", Кримінального процесуального кодексу України про спорядження всіх об’єктів нерухомого майна, що належать Міністерству внутрішніх справ, будь-яких приміщень, що в них знаходяться, а також транспортних засобів Міністерства внутрішніх справ постійними реєстраторами аудіовізуальної інформації, що здійснюють послідовний і повний аудіовідеозапис місцезнаходження та переміщення затриманого – незалежно від проведення процесуальних дій, та будь-яких інших осіб, залучених до процесуальної дії, – з моменту їх прибуття на територію відповідного об’єкта нерухомого майна. Встановлення обов’язку забезпечити належне безперервне освітлення відповідних приміщень і територій, а в місцях відпочинку затриманих – встановлення реєстраторів, оснащених інфрачервоними камерами.

Встановлення нікчемності будь-яких процесуальних дій, що продовжуються або розпочинаються за відсутності аудіовідеограми, її затемнення, встановлення візуальних перешкод або після переривання будь-якої тривалості (незалежно від причин останнього) аудіовідеограми будь-якого з реєстраторів, в полі огляду якого знаходяться затримані, інші особи, залучені до відповідної процесуальної дії, або її аудіо чи відеоскладової окремо.

Встановлення персональної відповідальності керівників підрозділів Міністерства внутрішніх справ за справний стан реєстраторів, пристроїв накопичення інформації, що в них використовуються, наявних на них файлів, їх недоторканність та належне збереження;

Г-4) введення прямого законодавчого припису шляхом внесення змін та доповнень до Закону України "Про міліцію" та "Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ", Кримінального процесуального кодексу України про обов’язкове спорядження працівників міліції, військовослужбовців внутрішніх військ в період несення патрульно-постової служби або при виконанні будь-яких інших завдань поза місцем дислокації, що передбачають взаємодію із особами, відмінними від працівників міліції та військовослужбовців, реєстраторами аудіовізуальної інформації, здатними до здійснення запису достатньої якості в темну пору доби, що закріплюються на форменному одязі або спецспорядженні таким чином, що їх кут огляду та фокусування співпадають із зоровим сприйняттям відповідного працівника міліції, військовослужбовця внутрішніх військ.

Встановлення нікчемності будь-якої процесуальної дії, що здійснюється за відсутності аудіовідеограми, її затемнення або встановлення візуальних перешкод, або після переривання аудіовідеограми будь-якої тривалості, або її аудіо чи відеоскладової окремо (незалежно від причин останнього), якщо лише їх не спричинено особою, щодо якої вчиняються процесуальні дії. Встановлення персональної відповідальності керівників підрозділів Міністерства внутрішніх справ за справний стан реєстраторів, пристроїв накопичення інформації, що в них використовуються, наявних на них файлів, їх недоторканність та належне збереження.


II. Внутрішня політика
З метою захисту Конституції і недопущення узурпації влади в подальшому, відновлення конституційного ладу, верховенства права та підпорядкованої йому законності, стійкого, послідовного та ефективного забезпечення безперешкодної та рівної реалізації конституційних прав та свобод, підтримання розвитку вільної особистості, сталого економічного розвитку та встановлення справедливого соціального ладу, запобігання корупції та свавіллю при виконанні владних повноважень, -
ми вимагаємо:
А. прийняття нової редакції Конституції, що забезпечувала б розширений зміст та обсяг нині гарантованих прав і свобод із тим, аби їх захист міг відбуватися переважно на підставі саме конституційних гарантій;
Б. повернення до конституційного режиму парламентсько-президентської республіки, близького до того, що встановлювалася Законом України № 2222-IV від 08.12.2004 із необхідною корекцією тих механізмів стримувань і противаг, що спричинялися до криз в період дії цієї редакції Конституції, зокрема, збереження членами уряду депутатських повноважень;
В. проведення парламентських виборів за пропорційною системою із використанням відкритих списків, що дозволяло б виборцеві обрати не лише певний виборчий список, але й конкретних осіб, зазначених у ньому, які набували б повноважень народного депутата, у разі проходження ними кваліфікаційного виборчого бар’єру, привілейованим пасивним правом першої п’ятірки кандидатів, зазначених у списку, та обов’язковою вимогою почергового висунення на посаду Прем’єр-міністра виключно цих кандидатів;
Г. організаційної реформи Кабінету Міністрів та міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, надання громадським та, особливо, експертним колегіям цих органів права вирішального голосу з питань їхньої професійної компетенції, підвищення гарантій діяльності державних службовців задля підвищення ступеня сталості виконання державної політики, визначеної законом, незалежно від впливу політичних чинників;
Д. встановлення жорстких незалежних і прозорих механізмів нагляду за використанням бюджетних коштів із вільним допуском громадськості до визначення стану бюджетних рахунків, можливістю вільного подання заперечень проти здійснення державних закупівель з конкретним посиланням на більш конкурентні пропозиції, зокрема, за допомогою сучасних інформаційних технологій;
Е. децентралізації влади і надання максимальних повноважень органам місцевого самоврядування;
Є. реформи місцевого самоврядування, що передбачала б у певних випадках зменшення первинних територіальних громад з метою інтенсифікації їх згуртування, широку безпосередню участь громади в обговоренні напрямків використання її бюджету та прийняття відповідних рішень, розмежування повноважень місцевого і регіонального самоврядування;
Ж. надання місцевим державним адміністраціям виключно функцій префектур, тобто органів первинного державного нагляду за дотриманням права і законів органами місцевого самоврядування в їх адміністративній діяльності;
З. підтримки та запровадження чітких і прозорих установчих правил обов’язкового створення кондомініумів (об’єднань власників багатоквартирних будинків) за принципом урахування виключно ідеальної частки кожного співвласника у спільному майні, закріплення в їхній власності відповідних земельних ділянок та всіх нежитлових приміщень, а також створення добровільних об’єднань декількох будинків у межах вулиці, кварталу, мікрорайону, з тим щоб в подальшому ці об’єднання стали первинною ланкою місцевого самоврядування, державної підтримки пільгового кредитування для утримання відповідного майна, недопущення монополізації ринку надання комунальних послуг;
И. створення відкритих загальнодоступних публічних реєстрів і кадастрів нерухомої власності, що включали б усю історію переходів власності на її об’єкти і забезпечували таким чином її захист від протиправних посягань, а також аналогічних реєстрів акціонерів та власників часток у господарських товариствах;
І. максимальної дерегуляції підприємницької діяльності із заміною більшості дозволів та ліцензій вимогою про страхування професійної відповідальності;
Ї. розвитку державно-приватного партнерства у здійсненні підприємницької діяльності;
Й. реформи судочинства загальної юрисдикції, що забезпечувала б:
1) відкритий та безперешкодний доступ будь-якої особи до правосуддя та матеріалів будь-яких справ, що надаються судові у відкритому судовому розгляді, в першу чергу, за допомогою сучасних інформаційних технологій,
2) встановлення одним з принципів судочинства обов’язку судів щодо розширеного тлумачення змісту та обсягу конституційних прав і свобод стосовно держави на підставі принципу верховенства права,
3) розгляд виключно судом присяжних усіх кримінальних справ, в яких може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі або довічного ув’язнення,
4) розширення повноважень Верховного Суду із перегляду рішень вищих спеціалізованих судів із самостійним допуском відповідних справ до провадження та забезпечення розгляду Верховним Судом України як судом першої інстанції справ про узурпацію державної влади, порушення суверенних прав Українського народу та масового систематичного порушення конституційних прав і свобод в порядку адміністративного судочинства з остаточністю постановленого рішення;
5) повну переатестацію протягом двох років всіх суддів шляхом проведення всебічного багатоваріантного анонімного тестування, що забезпечувало б – з урахуванням професійної спеціалізації – визначення і підтвердження наявності належних інтелектуальних, морально-вольових якостей та загальної ерудиції в обсягах, достатніх для виконання покладених на них обов’язків, негативні результати якого вважалися б достатньою підставою для звільнення;
6) відмову від принципу службової вислуги та заміщення посад у судах вищих інстанцій виключно особами, що здобули найвищий бал за результатами атестації належних інтелектуальних, морально-вольових якостей та загальної ерудиції;
7) проведення атестації всіх осіб, які претендують на посади суддів, за аналогічними правилами, та повторення обов’язкової атестації щоп’ять років з метою визначення можливості допуску до розгляду справ за категоріями складності, продовження обіймання посади в суді апеляційної чи касаційної інстанції або заміщення посади в суді вищої інстанції за наявності вакансій чи – за бажанням відповідної особи – раз на два роки;
8) здійснення первинного розподілу справ за категоріями складності із використанням чітких критеріїв та призначення до їх розгляду у випадковому порядку суддів, що одержали бал за результатами атестації, який відповідає складності справи, а в разі підвищення категорії складності - з можливістю заміни судді або розгляду справи колегією суддів, до якої у випадковому порядку вводяться судді, які мають відповідний бал, причому один з них стає головуючим за рішенням колегії;
9) введення інституту війтів (виборних мирових суддів), які розглядали б дрібні цивільні, кримінальні справи та справи про адміністративні правопорушення, з утриманням їх коштом відповідної територіальної громади, яка водночас визначала б межі дільниць, на яких ті здійснюють повноваження;
К. негайної реформи прокуратури відповідно до вимог Конституції;
Л. реформи системи охорони правопорядку із створенням місцевої поліції (варти), а у сільській місцевості – інституту виборних урядників та наданням їм відповідних повноважень із підпорядкуванням органам місцевого самоврядування таким чином, аби національна поліція (міліція), що підпорядковується державі, здійснювала виключно оперативно-розшукову діяльність, кримінальну розвідку, боротьбу з організованою злочинністю, розслідування справ, за які може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі або довічного ув’язнення, а також – у разі необхідності – виконувала функції надання допомоги місцевій поліції (варті) з підтримання правопорядку та боротьби зі злочинністю резервами особового складу та підрозділами спеціального призначення;
М. повної переатестації протягом двох років всіх прокурорів, державних службовців, працівників поліції (міліції) шляхом проведення всебічного багатоваріантного анонімного тестування, що забезпечувало б – з урахуванням професійної спеціалізації – визначення і підтвердження наявності належних інтелектуальних, морально-вольових якостей та загальної ерудиції в обсягах, достатніх для виконання покладених на них обов’язків, негативні результати якого вважалися б достатньою підставою для звільнення;
Н. проведення атестації всіх осіб, що вперше обіймають вищенаведені посади, за аналогічними правилами, та повторення обов’язкової атестації щоп’ять років з метою визначення можливості допуску до ведення справ більшої складності або зниження такої чи – за бажанням відповідної особи – раз на два роки;
О. реалізації соціальної політики, принципом якої є одержання державної допомоги виключно тими, хто за своїм матеріальним станом дійсно її потребує, та швидкої перекваліфікації осіб, що з тих чи інших причин втратили робочі місця;
П. всебічної підтримки створення та розвитку сучасних мереж комунікації, зокрема, полегшення доступу до державного радіочастотного ресурсу;
Р. всебічної підтримки розвитку інформаційних технологій, створення пільгових податкових режимів для осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність у цій сфері, запровадження належних умов для одержання всіх державних послуг та реалізації прав, пов’язаних із участю держави, за їх допомогою, зокрема, але не обмежуючися, при проведенні виборів та референдумів, підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів, відправленні правосуддя, одержанні будь-яких свідоцтв, довідок ліцензій та дозволів;
С. всебічної підтримки класичних вищих навчальних закладів, утворених до 1992 року, в тому числі тих, існування яких переривалося, утвердження і захист академічних свобод, створення умов для навчання українських студентів за кордоном, зокрема, шляхом кредитування за умови відпрацювання певного строку на території України;
Т. всебічної підтримки української науки в галузях, що є провідними за індексом цитування у визнаних міжнародною науковою спільнотою джерелах, просування українських винаходів та промислових зразків на міжнародному ринку, а також створення умов для відновлення престижу і досягнення світових стандартів гуманітарними науками;
У. всебічної підтримки української культури та мистецтва, підтримки участі українських діячів культури та мистецтва та їхніх творів у провідних міжнародних виставках та фестивалях, зокрема, особливого піклування про український театр та кінематограф, у тому числі із запровадженням спеціальних зборів на їх підтримку із пов’язаних з використанням відповідних творів джерел, що такі збори замінювали б певною мірою інші податки і спрямовувалися виключно на підтримку створення нових творів;
Ф. всебічної підтримки фізичної культури і спорту, в першу чергу на рівні територіальних громад, створення умов для залучення до них нових поколінь, зокрема шляхом забезпечення кредитування відповідних видатків, створення умов для соціальної адаптації та перекваліфікації спортсменів, що завершують кар’єру;
Х. створення умов та початку функціонування суспільного телебачення і радіомовлення, незалежного від політичних та державного впливів, протягом найближчих 6 місяців.

III. Зовнішня політика
Задля відновлення репутації України в міжнародних відносинах, що була втрачена внаслідок раптової односторонньої, із висуненням нових вимог, відмови від підписання парафованої, тобто остаточно узгодженої Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, сталої інтеграції до європейського та світового співтовариства в якості однієї з ключових держав -
ми вимагаємо:
А. негайного відновлення безумовного виконання пункту 2 статті 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», Закону України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» та забезпечення інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі, вжиття заходів до негайного скасування незаконного розпорядження Кабінету Міністрів № 905-р від 21.11.2013, принесення офіційних вибачень Європейському Союзу на рівні міжпарламентських зв’язків за зрив підписання Угоди про асоціацію, вжиття заходів до її беззастережного, без висунення будь-яких додаткових вимог, підписання не пізніше ніж протягом трьох місяців із подальшою невідкладною беззастережною ратифікацією;
Б. налагодження діалогу з усіма сусідами - Російською Федерацією, Республікою Білорусь, Республікою Польща, Словацькою Республікою, Угорською Республікою, Румунією, Республікою Молдова, Турецькою Республікою - виключно на принципах суверенної рівності та добросусідства, суто в межах європейської інтеграції України і без надання будь-кому з них диспропорційних переваг перед іншими, не обумовлених взятими на себе Україною міжнародно-правовими зобов’язаннями, що не суперечать цілям європейської інтеграції.
В. знаходження шляхів розповсюдження на Україну гарантій європейських систем колективної безпеки, незалежно від вступу до них;
Г. поглиблення інтеграції до світового торговельного обороту шляхом щонайширшого запровадження умов і вимого ВТО;
Д. застосування допустимих заходів захисту і сприяння наукоємним, інтелектомістким галузям під час здійснення інтеграції до європейського та світового торговельного обороту;
Е. сприяння подорожам іноземних громадян територією України та українських громадян закордоном, вжиття заходів щодо щонайширшого застосування безвізового режиму, наскільки це не суперечить цілям європейської інтеграції;
Є. налагодження стійкого та інтенсивного міжнародного наукового та культурного обміну, створення додаткових умов для міжнародної наукової та культурної кооперації, особливо з державами Європейського Союзу.

З повагою, нижчепідписані

Петиція Політичні вимоги громади ЄвроМайдана до Народ України була створена и написана Козлов А.(автор), Лебедєва М., Закревська Є., Кошуков П. (rommash@gmail.com). Ця петиція знаходиться на публічному Інтернет-сервері OnlinePetition.In.Ua. Власники служби та спонсори не пов’язані з петицією. По технічними та іншим питанням звертайтесь на webmaster@onlinepetition.in.ua

     ПОДАТИ ПЕТИЦІЮ     
OnlinePetition.In.Ua – надає можливість безкоштовно розміщувати громадські петиції до свідомої громадськості для інформаційно-пропагандистської діяльності.